Договір між батьками про сплату аліментів на дитину.
Сімейним кодексом України, який набрав чинності 1 червня 2004 року, передбачено такий правочин, як договір
між батьками про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СКУ). Укладення цього правочину є правом, а не обов’язком батьків. Відповідно до ст. 189 СКУ цей договір укладається в письмовій формі і повинен бути нотаріально посвідчений.

Глава 15 Сімейного кодексу (далі – СК України) покладає на матір, батька обов’язок утримувати свою неповнолітню дитину та регулює порядок його виконання. Так, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто обов’язок батьків утримувати свою дитину виникає з моменту її народження і припиняється при досягненні дитиною повноліття або настання смерті. До того ж слід зазначити, що укладення неповнолітньою дитиною шлюбу не припиняє передбаченого законом обов’язку утримувати її до досягнення повноліття.
Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину, відповідно до ст. 181 СК України, визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і/або натуральній формі.

Слід розрізняти, що згідно з нормами сімейного кодексу, розрізняється два види стягнень:
- аліменти (грошові зобов’язання між членами однієї сім’ї, які виплачуються упродовж певного часу);
- додаткові витрати на утримання особи, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини,  хворобою, каліцтвом тощо). Вимоги про стягнення додаткових витрат  подаються окремо від аліментів.

Винесення судом рішення про призначення аліментів та визначення їхньої суми (або відсотку від заробітної плати) не є гарантією дійсного отримання позивачем аліментів. Так, часто після винесення позитивного рішення і направлення позивачем виконавчого листа до відповідного відділу виконавчої служби, боржник просто ігнорує його і не виконує. Що робити у такому випадку? Тут ми розглянемо простий для стягувача спосіб.