Текст постанови ВАСУ щодо вартості закордонного паспорта

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року                              м. Київ                              К/800/10107/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Мойсюка М.І.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до служби громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі – СГІРФО Орджонікідзевського РВ Запорізького МУ ГУ МВС України) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною каргою Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, до якої приєдналася  Державна міграційна служба України (далі – ДМС України), на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від                    5 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_4 пред’явив у суді позов до СГІРФО Орджонікідзевського РВ Запорізького МУ ГУ МВС України, в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови в оформленні йому паспорта громадянина України для тимчасових поїздок за кордон, зобов’язати оформити йому такий паспорт на підставі поданих документів, відповідно до Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, посилаючись на те, що відповідач вимагає від нього оплату додаткових платежів, не передбачених зазначеними Правилами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від  1 серпня 2012 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції мотивована обґрунтованістю відмови СГІРФО Орджонікідзевського РВ Запорізького МУ ГУ МВС України в оформленні ОСОБА_4 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оскільки останній не оплатив послуги з питання оформлення та видачі такого паспорта та вартість його бланку, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від  26 жовтня 2011 року № 1098 “Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг”.

Під час апеляційного розгляду справи апеляційний суд замінив відповідача у справі з СГІРФО Орджонікідзевського РВ Запорізького МУ ГУ МВС України на Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі – УДМСУ в Запорізькій області), у зв’язку з передачею останньому повноважень з питань оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон та проїзних документів дитини, згідно з наказом МВС України від 27 грудня 2012 року за № 1200.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від             5 лютого 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, про задоволення позову. Визнано неправомірними дії СГІРФО Орджонікідзевського РВ Запорізького МУ ГУ МВС України щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон   ОСОБА_4 Зобов’язано УДМСУ в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_4 такий паспорт на підставі поданих ним документів.

В обґрунтування касаційної скарги УДМСУ в Запорізькій області та ДМС України, яка до неї приєдналася, посилаються на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставлять питання про її скасування та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок і порядок розв’язання спорів у цій сфері визначені Законом України від 21 січня 1994 року за  № 3857-XII “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” (далі – Закон № 3857-XII).

Статтею 7 цього Закону передбачено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

Такі правила затверджені постановою Кабінету Міністрів України від                             31 березня 1995 року за № 231 “Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення” (далі – Правила).

Як зазначалося вище, підставою для відмови ОСОБА_4 в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі – паспорт) стало неподання ним додатково, до пакету документів, визначених пунктом 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року за № 231, двох квитанцій – про оплату послуг з питання оформлення та видачі паспорта громадянина для виїзду за кордон та про оплату вартості бланку паспорта.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що порядок оформлення та видачі паспортів, визначений Законом № 3857-XII та Правилами, а тому СГІРФО Орджонікідзевського РВ Запорізького МУ ГУ МВС України не мав права вимагати від нього подання інших, не передбачених цимиЗаконом та Порядком, документів і платежів.

Окрім того, провівши правовий аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 “Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг”, на яку послався відповідач в обґрунтування спірного рішення, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що такі послуги можуть надаватися особі лише за її письмовою заявою, тобто за наявності у неї бажання їх отримати, і не мають обов’язкового характеру. В іншому ж разі, ця постанова суперечитиме статті 7 Закону № 3857-XII, яка чітко визначає, що правила оформлення і видачі паспортів визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону і підлягають опублікуванню.

Також, як вірно зазначив апеляційний суд, особа, яка звертається за оформленням паспорта, зобов’язана відповідно до пункту 10 Правил оплатити державне мито за оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 170 гривень і, оплачуючи послугу відповідача “оформлення і видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон” у розмірі 87 гривень 15 копійок, у такий спосіб сплачує вартість одних і тих же його дій (послуг) вдруге.

Суті такої послуги не пояснив і представник УДМСУ в Запорізькій області під час апеляційного розгляду справи, а відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не доведено відповідачем під час розгляду справи і правомірності своїх вимог зі сплати послуги, що передбачає видачу бланка.

Так, пунктом 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098, визначено, що у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов’язаних з придбанням відповідної продукції.

На вимогу суду надати докази вартості бланку паспорта представник відповідача надав лист ДМС України, адресований його територіальним управлінням, про те, що відносини між нею та консорціумом “ЄДАПС” (виробником персоніфікованих документів) є конфіденційною інформацією.

Таким чином, при вирішенні даного спору апеляційний суд надав правильну юридичну оцінку обставинам у справі та дійшов обґрунтованого висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року           № 1098, на яку послався відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов, правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон не регулює, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Разом із тим, задовольнивши позовні вимоги в частині зобов’язання УДМСУ в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_4 паспорт громадянина України для виїзду за кордон, апеляційний суд втрутився в дискреційні повноваження цього органу державної влади, що є недопустимим, а тому його рішення в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

Керуючись статтями 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, до якої приєдналася  Державна міграційна служба України, задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від                   5 лютого 2013 року змінити.

Викласти абзац четвертий її резолютивної частини в такій редакції:

“Зобов’язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі ОСОБА_4 паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих ним документів”.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.